У своїй подальшій роботі письменник звертається до міської тематики, втілюючи її в комедіях та сатирах: веселий фарс з життя міщанства Отак загинув Гуска 1925антибюрократична комедія Хулій Хурина 1920політична сатира про кризу революційної свідомості Зона, 1926протест. Мина Мазайло почувається другосортним, неповноцінним, як і мольєрівський міщанин-шляхтич, і як Мартин Боруля («.чи Беруля?») Карпенка-Карого. А тут ще й син Мокій наполягає додати до прізвища «Мазайло» загублену половину «Квач» — «Мазайло-Квач»..
Впрочем, было много руководителей, которые считали, что в Союзе должна быть единая школа - русская. Ви тут: » Цитатна характеристика до образу Деві — головного героя твору Джеймса Олдріджа «Останній дюйм» Цитатна характеристика до образу Деві — головного героя твору. Реабілітація художніх і публіцистичних творів літератора. Факти біографії, громадянський подвиг Куліша як українського національного письменника. Українізація — політика радянської влади у 20-ті роки XX століття. Тоді почався розвій національної мови й культури: створювалися українські школи, видавництва..
Цитатна характеристика мина мазайла - добавлено 9. Мне интересно, есть ли у Вас какие- либо проблемы с выполнением домашнего задания.
Відповідно до свого задуму — «міщанство і українізація» — драматург не ввів у текст п'єси розвинених позитивних образів. Цими словами і виражена головна думка п'єси М.
Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: Мазайло! Віднині вона вже й себе вважає українкою, говорячи, що у неї все українське — навіть губи, очі і ноги за антропологією. Мина Мазайло» цитатна характеристика героїв Мокій: «юнак з чорним висипом, під носом і по підборіддю, з мрійними, але злими очима. А головна мета М. Того ж таки 1. 92. Дніпропетровського, Херсонського, Одеського, Вінницького, Житомирського й Маріупольського театрів. Знято після того, як з мистецького твору комедія стала явищем життя, як її герої стали живими персонажами київської Бесарабки чи Подолу, реальними людьми одеського Привозу чи Молдаванки, після того, як репліками з п'єси Миколи Куліша заговорив народ».
Навіть у загсі, де він хотів тільки запитати про зміну прізвища, йому «заціпило». Мокій виступає категорично проти зміни прізвища на російський лад, навпаки пропонує додати до нього втрачену частку Квач, бо це почесне та трудове прізвище.
Сюжет п'єси не новий. Художній такт вимагав відмовитися од цього, бо на тлі у співдії з однобоко окресленими образами інших героїв носії позитивних думок мусили б стати також однобокими або залишитися цілком схематично- плакатними.
Тимчасова українізація нічого не вирішувала, і Мазайло відчував це: «Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади». У Мокія дуже багато хороших рис, але постать юнака позитивно- перебільшена, а тому він виглядає смішним і недолугим, дійсно « вдареним мовою». За репетитора не брали — Мазайло!
Будь ласка, скажіть мені, кого у вас називають українцями? Ваше посвідчення, громадянинеї Тоді немов подав комусь посвідчення. Куліш пародіює безрезультатне вивчення Мазайлом російської вимови. Під впливом Мокія Уля стала ходити до бібліотеки, читати, цікавитися мовою, порівнювати і до деяких «філологічних» висновків дійшла вже сама. У фінальній сцені Уля повністю виступає на боці Мокія.
Здається ж і батько, і я всякого малоросійського слова уникали.. Вона рознервувалася, коли Уля сказала, що її ноги відповідають «українському стандарту», бо відразу кинулася крадькома вимірювати свої. Це ж не те, що «жениться на ней», розумієш, Ринусько! Проте на рідкість вперта у своїх поглядах та не соромиться їх висловлювати. Саме глузування Булгакова над українською мовою розв'язувало руки Кулішеві. Автор постійно підсміюється, іронізує в ремарках: «Уля — як Уля». Насторожено ставляться до українізації Уля і "її подруги.
Тим- то і поклалась я на тебе, Улько, що ти маєш такі очі, губи, взагалі прекрасну базу маєш Рина. ТІТКА МОТРЯ Заскорузлості поглядів і ворожості до української мови, історії, культури можна лише подивуватися, її репліки смішні, але й небезпечні. Будь ласка, — доводи. За репетитора не брали - Мазайло!
Проте за жанром твір являє собою сатиричну комедію, з притаманним цьому жанру рисами використання гіпербол, символіки, гротеску. ДЯДЬКО ТАРАС Це теж гротескна фігура.
Мина Мазайло»: характеристика образівОбрази п’єси важко поділити на позитивні та негативні. Усі персонажі одночасно типові та живі, вони всі притримуються протилежних поглядів на явище українізації. А головна мета М.
Куліша, на мій погляд, протиставлення, зіткненні цих кумедних, кожен по- своєму, образів заради об’єктивного висвітлення проблеми українізації 2. Образ Мини Мазайла. Мина Мазайло – українець за походженням, міщанин, харківський службовець. Він вирішує змінити своє українське «плебейське» прізвище на щось більш милозвучне, російське. Він вважає, що саме прізвище стає на заваді його щастю, не дає отримати підвищення на службі, що через прізвище оточуючі ставляться до нього без належної поваги тощо.
Для Мини українське прізвище – показник низького походження, ніби натяк на «другосортність» людини. Він легко забув свій славний козацький рід, бо в його міщанському оточенні та соціальній ситуації того часу (а це вже радянські часи, які пропаганду вали зовсім інші цінності) це було неактуально.
При цьому Мина як особистість не являє собою нічого видатного. Він далеко не розумний, ми нічого не знаємо про його здібності чи таланти. Ми бачимо його лише одержимим глупою ідеєю, без почуття гідності, чванливим та сварливим. Він смішний у своєму прагненні змінити життя на краще лише змінивши прізвище та глухий до аргументів проти його ідеї. Українізацію він сприймає як спробу зробити його «провінціалом, другосортним службовцем і не давати мені ходи на вищі посади». Він, його дружина та дочка смішні, бо відхрещуючись від усього українського, виставляючи себе «руськими», вони разом з тим навіть не вміють правильно розмовляти російською мовою. Наприкінці п’єси з ним трапляється зовсім парадоксальний курйоз – його звільняють з посади «за регулярний опір українізації».
Образ Мокія. Мокій – син Мини Мазайла, його повна протилежність. Він захоплюється багатством та красою української мови, чим доводить батька до сказу. Мокій постійно читає та дивиться українське кіно, його обурюють помилки, які допускають на афішах.
Він постійно звертається до словників, розкриває значення слів та фраз, перекладає російські вирази. У вуста Мокія М. Куліш уклав багато своїх думок та переживань за долю та чистоту української мови. Мокій виступає категорично проти зміни прізвища на російський лад, навпаки пропонує додати до нього втрачену частку Квач, бо це почесне та трудове прізвище. Проти, Мокія не можна назвати позитивним героєм. Він смішний у тому, як спілкується з Улею, чим вона приваблює його.
Він непривабливий у тому, як сперечається з батьком та дядьком Тарасом – він поводиться грубо та нестримано. Він настільки закоханий у мову, що помічає Улю лише через те, що вона також показує інтерес до неї.
Образ тітки Мотрі«Тьотя Мотя» вийшла за межі твору та пішла у народ як прізвисько. Це груба, неосвічена жінка, ворожо налаштована до всього українського. Проте на рідкість вперта у своїх поглядах та не соромиться їх висловлювати. Вона за походженням також українка, проте вважає себе «руською», а українську мову – «австріяцькою вигадкою», не визнає руськими галичан.
Тьотя Мотя – саркастична, гостра на язик. Краще бути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной», «навіщо ви нам іспортілі город?», бездоганна логіка «Доводи? Будь ласка, — доводи.
Да єтого не может бить, потому што єтого не может бить нікада», обурення з приводу того. Що в театрі розмовляли та співали українською – всі ці кумедні та водночас сумні моменти якнайкраще характеризують образ тітки Мотрі. Та й у її агресивній «руськості» автор винахідливо пробиває велику дірку: коли Уля розповідає про «український стандарт» жіночої краси, тітка тишком міряє довжину своїх ніг – чи досить довгі? Образ дядька Тараса. Як і тьотя Мотя, дядько Тарас – гротескна фігура.
Він – прихильник старовини, козаччини, того, що все оджило своє, та не хоче брати у розрахунок сучасні умови життя. Незважаючи на глибоке знання історії та мови, любові до українського, певні висловлювання, що не позбавлені сенсу, після суперечки з тіткою Мотрею він змінює свою позицію і голосує за зміну прізвища. Для нього головне, аби залишився корінь «маз» як показник його роду. Тобто, Тарас являє собою тільки ще одну точку зору на українське, яка типова для того часу. Образ УліУля виділяється з- поміж інших персонажів тим, що вона на початку твору зовсім не має ніякого ставлення до українізації, вона про це не задумувалася, це не відігравало ролі у її житті. Уля вже не може й українського «г» вимовити. Цьому всьому дівчина не надавала великого значення.
Вона цікавилася женихами та красивим одягом. Під впливом Мокія вона починає щиро цікавитися українською мовою, розуміти її красу та багатство.
Уля, мабуть, символізує таке собі неупереджене ставлення до всього українського, для неї це не політичне питання, як для решти, а щире захоплення. Вона уже й сама ходить по бібліотеках та читає українські книжки. Проте, можливо це трапилося тому, що Уля закохалася у Мокія.
Образи Лини та Рини. Жінка та дочка Мини Мазайла – типові зарозумілі та тупі міщанки, що поділяють суб’єктивно вмотивовану зневагу Мини до всього українського.
Вони показово копіюють шляхетних дам, кокетують, ахають та хапаються за серце. Проте між собою гризуться, як собаки, зовсім не поважають одна одну. Усе, що суперечить їхнім поглядам, піддається жорсткому осуду. При цьому Рина підступна та банальна, вона вмовляє подругу закохати в себе брата та змусити його змінити ставлення до прізвище через шантаж. А Лина – неосвічена та глупа, вона всерйоз хоче проклясти сина, щоб він зголосився на батькову примху.